Джерело - Чемпіон.
"Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі й хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний"
Перефразувати Степана Бандеру на сучасний лад та нашу тематику можна дуже легко - якщо вирішив, що гроші тобі важливіші України - то можеш їхати гати в Зеніт, висновки ми зробимо.
За часи війни з Росією відбулося досить багато скандальних подій пов'язаних з переходом українських футболістів до чемпіонату сусіда-агресора. Ми не згадували всіх, ми обрали ті чиє рішення набуло найбільшого розголосу.
Якщо проаналізувати:
- найбільше гравців перейшло з донецького Шахтаря. ("Совпанєніє?")
- всі футболісти після переходу розповідали, що український чемпіонат значно слабший російського і їхні теперішні команди неймовірно сильні.
- жодного гравця який грав у Росії не викликали до національної збірної.
- єдиний хто порадував - Віталій Федорів, який під час гімну Росії не повернувся до триколора. Для всіх інших "футбол внє політікі"
- всі хто повертався в Україну спокійно грали в національних командах без будь-яких проблем.
На останньому пункті хотілося б зупинитися окремо. Українські вболівальники занадто добрі, як на мене. Гай спокійно може вигороджувати терористів, Бутко чи Селезньов грати в за національну збірну після заробітків у Московії, а ми лише посміємося над тупими виправданнями та напишемо гнівний комент у Facebook. Це від того, що "ми все одно нічого не вирішимо", чи нам просто байдуже?
Важко пояснити логіку гравців, але якщо ти безпринципний шматок лайна і хочеш перейти в Зеніт, Анжи чи Кубань, бо там платять більше, то Чемодан, Вокзал, Расєя... і краще більше не повертайся.
Олександр Зінченко
Богдан Бутко
Дмитро Білоног
Євген Селезньов
Андрій Пилявський
Антон Шиндер
Пилип Будківський
Ігор Чайковський
Віталій Федорів
Ярослав Ракицький
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
