Джерело - Чемпіон.
40 років тому, в далекому 1983-му, Дніпро вперше у своїй історії став чемпіоном тоталітарної країни СРСР, яка розвалилася в 1991 році.
Причому на відміну від іншої української команди - луганської Зорі, яка перемогла в союзній першості в 1972 році - Дніпро не став "каліфом на час". Підопічні Володимира Ємця та Геннадія Жиздика (був начальником команди), а потім і Євгена Кучеревського до кінця 80-х років завоювали два повних комплекти нагород чемпіонату СРСР, а в 1989 році виграли Кубок СРСР.
Двічі команда з берегів Дніпра брала участь у Кубку чемпіонів, який став батьком теперішньої Ліги чемпіонів. Обидва рази українці потрапили до октету найкращих клубних команд Європи, причому в дебютному для себе розіграші КЧ на стадії чвертьфіналу програли французькому Бордо лише в серії післяматчевих пенальті.
Напередодні чемпіонату СРСР-1983 (нагадаємо, він розігрувався за системою весна-осінь, тобто в межах одного календарного року) ніхто не очікував від Дніпра чемпіонських результатів. Тільки в 1981 році команда повернулася у Вищу лігу, де посіла 8 місце. За рік українці фінішували дев’ятими. Але після того, як в наступному сезоні підопічні Володимира Ємця набрали чемпіонську ходу, зупинити їх уже не зміг ніхто.
Марною виявилася спроба московського Спартака, який Дніпро приймав вдома в передостанньому турі першості. Тоді в регламенті турніру було прописано золотий матч, якщо дві команди набирають за підсумками чемпіонату однакову кількість очок. Спартак влаштовувала лише перемога. Але матч завершився переконливою перемогою Дніпра - 4:2. Три голи в цьому історичному поєдинку забив Олег Таран, який не зміг закріпитися у київському Динамо. Саме після цієї гри фани Дніпра склали славнозвісну промову “Спартаку покаже перець наш великий тренер Ємець”.
Також у чемпіонському сезоні розкрився талант найкращих футболістів у історії Дніпра: нападника Олега Протасова та півзахисника Геннадія Литовченка. Вже наступної кампанії Литовченка буде визнано найкращим футболістом країни, а в 1987 році ідентичну нагороду отримав Протасов, який за два роки до цього встановив абсолютний рекорд результативності, забивши 35 голів в чемпіонаті-1985. Після сезону 1987 року Олег із Геннадієм перейдуть до київського Динамо, але навіть без них Дніпро під керівництвом вже Євгена Кучеревського в чемпіонаті-1988 вдруге виграє союзну першість.
Відзначимо і відвідуваність стадіону Метеор у той час. В 1984 році кожен домашній матч Дніпра в середньому збирав на трибунах 26 400 глядачів, у 1985 році - 20 513 вболівальників, а в 1986-му - 24 367 фанів.
На жаль, у часи незалежної України Дніпро вже не мав таких успіхів. Найкращими досягненнями команди стали срібні медалі чемпіонату України (в 1993 та 2014 роках). Але перед своїм зникненням через непередбачуваного власника команди Ігоря Коломойського "синьо-біло-блакитні" під керівництвом Мирона Маркевича таки зуміли гучно грюкнути дверима, коли у 2015 році дійшли до фіналу Ліги Європи. Святе місце пустим не буває: незабаром у місті на Дніпрі з’явився СК Дніпро-1, який минулого сезону посів друге місце в чемпіонаті України. Але серця більшості відданих фанів Дніпра залишилися з командою, яка 40 років тому здивувала футбольний світ. Вболівальники зі стажем ту золоту еру Дніпра не забудуть ніколи.
Максим Розенко, Чемпіон
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
