Джерело - Чемпіон.
Головний тренер донецького Шахтаря Маріно Пушич поспілкувався з журналістами після вольової перемоги над луганською Зорею у 25 турі Української Прем'єр-ліги. Наставник, зокрема, розповів, що його тішить розмаїтий вибір на позицію центрального нападника команди.
— Хотілося б запитати про пропущений мʼяч. Після перерви команда десь втратила концентрацію... Як він вплинув на подальший хід гри?
— Ну так, це відбулося. Ми пропустили цей гол, і це, мабуть, єдиний момент, який був у опонента, і він забив. Це відбулося і в першому матчі. У першому таймі ми не грали дуже швидко, такий темп не давав нам створити ті моменти, які були необхідні. А проте, ми створили 5-6 моментів, які могли реалізувати, але не вийшло. І вже потім, у другому таймі, мені сподобалось як команда зреагувала на цей пропущений мʼяч, і хочу сказати, що я пишаюся своєю командою. Тим, як вона показала свій характер, додала волю переможну і ми досягли цієї мети та перемогли сьогодні.
— Обидва м'ячі проведені головою після з подач. Правильно ми розуміємо, що гравці, які виходили на заміну, повинні були пришвидшити темп гри й це завдання — якомога більше подач було, тому що в Зорі не було високих центральних захисників, як у попередньому матчі?
— Хороше запитання. Перш за все, я хотів би сказати, що кожна зміна — це певний ризик і можливість зробити щось нове. Я міняв гравців, бо хотів додати саме у швидкості, тому що було багато гравців саме в штрафній зоні. Тому потрібно було знайти моменти, щоб вони нам додали якості. Тому саме ці гравці й вийшли. Те, що я хотів, вони відтворили на полі.
— Чи можете сказати, що сьогодні було набагато складніше протистояти Зорі, аніж 4 дні тому? Якщо так, то в чому саме?
— Може ми не зіграли свою найкращу гру, але я не згоден, що було якось складніше. Нам потрібно було шукати наші моменти, коли ми могли створити гольовий епізод — забити. Зрозуміло, що проти команди, яка обороняється, важко грати. Можна порівняти з матчем Манчестер Сіті — Реал, але там зовсім інша гра була, наш опонент майже завжди захищався. Тому не було простору, можливостей, нам потрібно було такі моменти знаходити.
— У Сікана 5 забитий мʼячів у 6 поєдинках. Сьогодні ви залишили його в запасі, на полі зʼявився Траоре. Який це головний біль, коли є два нападники в хорошій формі? Це приємний чи навпаки — проблема?
— Ну так, ви маєте рацію. Дуже приємно, коли є такі два нападники. Хочу сказати, що Сікан дуже гарно працює і тренується. І Траоре також форвард високого рівня. Коли в тебе є два такі гравці, з одного боку, складно обирати, хто вийде на поле. З іншого — вони доповнюють один одного. Я іноді можу випускати їх обох на поле, як це було в останній грі проти Зорі. У них є різні здібності, якості, але також характер, який взаємодоповнює. І те, як вони грають, як віддаються на полі, це дуже добре. Для мене, як для тренера, дуже хороша функція мати саме таких нападників у команді.
Соломія Романчук, Чемпіон
